Как отключиться от Центрального отопления в Одессе.

Создана 03.06.2016 11:45:41

Если коротко, то всякий имеет право расторгнуть договор о предоставлении услуги, если его не устраивает услуга (централизованное отопление). 

Также всякий имеет полное право свободно распоряжаться своей собственностью (система отопления в квартире). Поэтому всякий имеет право расторгнуть договор с теплосетями и поставить себе ту систему отопления, которую хочет. 

Ответчик (теплосети) говорит, что отключение от централизованного отопления нарушает гидродинамический баланс, что приводит к некорректному распределению тепла для других абонентов и нарушает их права.

Но поскольку все отношения по предоставлению услуги (централизованное отопление) регулируется соответствующими договорами между теплосетями и абонентами, владелец квартиры никак не может напрямую нарушать права других абонентов (с ними у него никаких отношений нет) - поэтому нарушение гидродинамического баланса становится проблемой теплосетей - они не имеют законного основания отказать человеку в отключении, и обязаны по договорам обеспечивать других абонентов теплом. 

На основании этого и было вынесено постановление о незаконности запрета. 

Судя по всему, так все и есть, если только теплосети не докажут что технически невозможно обеспечить гидродинамический баланс в доме если отключился один или несколько абонентов (в чем я сомневаюсь).

В соответствии с требованиями ст. 19 Закона Украины „Про обращение граждан” комиссия исполкома должна объективно и вовремя рассмотреть письменное заявление, принять решение в соответствии с требованиями действующего законодательства и сообщить заявителю, о результатах рассмотрения в соответствии со ст.20 указанного закона в месячный срок. Соответствующего к требованиям ст.59 Закона Украины „Про местное самоуправление в Украине” комиссия исполкома должна принимать нормативные и другие акты в форме решений, поэтому рассмотрение заявления на заседании исполкома должно быть при участии заявителя и принять мотивированное решение по заявлению в его присутствии. Исполком свой отказ мотивирует тем, что отключение от сетей центрального отопления и горячего водоснабжения проводится только для жилых домов в целом. В результате указанных действий человек противоправно ограничивается в реализации своих законных прав владельца квартиры, поскольку не имеет возможности воспользоваться своим правом, предусмотренным в. ст. 316, 317, 319 Гражданского кодекса Украины. Своим отказом исполком нарушает требования п.1 ст. 321 Гражданского кодекса Украины, поскольку ограничивает право владельца распоряжаться своим имуществом. Кроме того, исполком ставит в зависимость от других жильцов дома, какие в настоящее время не имеют возможности установить индивидуальное отопление. В связи с отказом человек не может отключится от системы центрального отопления, и вынужден оплачивать в завышенном размере фактически ненаданые ему услуги по теплоснабжению квартиры, чем грубо нарушаются права, установленные в. 41 Конституцией Украины.

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
м. Київ 09.06.2008 р. № 2/34 
За позовом Пальоха Олексій Іванович
До Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування правового акту Головуючий Суддя Келеберда В.І. Судді: Добрянська Я.І. Кочан В.М.
Секретар Мельникова Л.В. Представники:
Від позивача: Пальха О.І., Пальоха Л.М., Пальоха Д.О. Від позивача: Кіча В.В.
Від відповідача: Сарданова Н.В. (довіреність №5/9-5 від 10.01.08р.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись Пальоха Олексій Іванович, Пальоха Людмила Миколаївна, Пальоха Дмитро Олексійович з позовом до Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»№4 від 22.11.05р. з наступними змінами та доповненнями. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішення суб’єктів владних повноважень повинні бути прийняті на підставі та у відповідності із Конституцією України та законами України, однак оскаржувальний позивачем наказ «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»№4 від 22.11.05р. прийнятий без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та з порушенням їх прав щодо вільного користування та розпорядження майно, тому, позивач вважає його незаконним та просить суд скасувати. Крім того, в судовому засіданні від представника позивача надійшло клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого, він просить визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06 листопада 2007 року №169 «Про затвердження Змін до наказу 

Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005р. №4». Міністерство з питань житлово-комунального господарства України в судовому засіданні надало клопотання про заміну сторони у провадженні з Мінбуду на Мінжитлокомунгосп. Ухвалою від 14.05.2008р. №2/34 клопотання було задоволено, то замінено неналежного відповідача Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на належного -Міністерство з питань житлово-комунального господарства України. Відповідач Міністерство житлово-комунального господарства України проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необгрунтованим. Оскільки, система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має право змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Крім того, будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору порушує права інших мешканців оскільки зачіпає їхні конституційні права та інтереси. Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва - 

Встановив: 

Позивач в листопаді 2007 року звернувся до виконавчого комітету Прилуцької міської ради із заявою про відключення його квартири від мережі централізованої о опалення та постачання гарячої води. В грудні 2007року у відповіді на заяву виконавчим комітетом Прилуцької міської ради було відмовлено у відключенні квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до п. 2.2.3. «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання»затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.05р. зі змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства №169 від 06.11.07р. відключення від системи ЦО і ГВП здійснюється лише за умови відключення всього будинку. Однак позивач з зазначеним рішенням не погоджується, та вважає, що Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-господарського України від 22.11.2005р. №4, яким затверджено «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж центрального палення та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального теплопостачання»є незаконним. Відповідач в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає. Питання відключення мереж центрального опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Мінбуду від 22.11.2005р. №4, із змінами наказом Мінжитлокомунгоспу від 06.11.2007р. №169, а також СНиП 2.04.05-90* Опалення, вентиляція і кондиціювання. 

Крім того, при проектуванні будинку закладається і засіб теплопостачання згідно з вимогами відповідних будівельних норм. Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має право самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж. Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньо будинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки і, як наслідок цього, скарг споживачів на незадовільне опалення. Тобто, якщо сам будинок містить 100% теплоти, то на кожну квартиру йде певна кількість теплоти. У разі ж відключення однієї квартири від цілісної взаємодіючої системи, інші мешканці квартир будуть отримувати вже не 100% від будинку. Тому на думку відповідача, заявлені позовні вимоги, що оскаржу вальний наказ порушує право позивача на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним йому майном є безпідставними, некоректними та необґрунтованими. Суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на наступне. Відповідно до_ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в у мовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Позивачі є співвласниками квартири №25 в буд. № 115 по вул. Костянтинівській в м. Прилуки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2003 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30 грудня 2003 року. відповідно до ч. 1. 2, 6 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Це означає, що власник може чинити стосовно своєї речі усе, що не заборонено законом або не суперечить соціальній природі власності. Воля власника щодо реалізації влади над річчю, тому числі і над нерухомою, виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею. Своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою та у своєму (власному) інтересі. Незважаючи на передбачене цивільним законодавством право власника вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, оскаржуваний наказ обмежує таке право шляхом заборони (співвласникам) відокремленого приміщення вибирати спосіб опалення житлового приміщення, пов’язуючи такий вибір із волею власників інших окремих житлових приміщень багатоквартирного будинку. В такому випадку воля власника розпоряджатися квартирою на свій розсуд обмежується бажанням або небажанням інших власників в такий же самий спосіб обігрівати приміщення. Власник майна, права якого суттєво порушені, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном. Власник також має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту, що порушує право власності. Таке право передбачено ст. 393 Цивільного кодексу України, де вказано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника визнається судом незаконним та підлягає скасуванню. Оскаржуваний наказ порушує наше право на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним ь л майном, оскільки дає право на відключення від мереж централізованого опалення лише за згодою інших співвласників багатоквартирного будинку. Відносини щодо отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються між власниками окремих житлових приміщень та постачальниками таких послуг на підставі договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, укладеними між конкретними споживачами та комунальними підприємствами, які надають такі послуги. Згідно вище зазначених договорів виконавці, тобто комунальні підприємства, зобов’язуються надавати споживачам вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживачі зобов’язуються своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. У разі порушення умов договору однією із сторін договір може бути розірваний. Підставами для розірвання договору з ініціативи споживача може згідно п. 2е) ТИПОВОГО договору «Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, зникнення потреби в отриманні послуги, або відмова споживача від, користування послугами, або невиконання умов договору виконавцем. Тому, оскільки позивача не задовольняє якість послуг наданих виконавцем і ми виявили намір розірвати договір про отримання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відокремитися від мережі централізованого опалення. Враховуючи вимоги ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб’єктів владних повноважень повинні бути прийняті на підставі та у відповідності із Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи. Однак в даному випадку Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»прийнятий без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та з порушенням їх прав щодо вільного користування та розпорядження майном. Тому, враховуючи все викладене на підставі «Правил надання послуг з централізованого постачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження порядку включення окремих житлових будинків від теплових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»прийнятий без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та з порушенням прав щодо вільного користування та розпорядження майном. Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Право особи на звернення до суду, у тому числі адміністративного, на захист її прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом є одним із найважливіших прав, гарантованих Конституцією України. Законодавством про судоустрій, Кодексом адміністративного судочинства України гарантується усім суб’єктам правовідносин захист їх прав , свобод і законних інтересів. Кожен має право звернення до суду і будь-які угоди про ВІДМОВУ від звернення є недійсним. За обставини, коли права позивача, як власника квартири, були порушені оскаржу вальними ним актом суб’єкта владних повноважень, то відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Незважаючи на те, що в даному випадку порушено цивільні права фізичних осіб щодо розпорядження майном, яке перебуває у приватній власності, відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Враховуючи все вищенаведене, суд вбачає підстави у визнанні незаконним наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. №169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4». Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 
безсторонньо (неупереджено); 
добросовісно; 
розсудливо; 
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 
своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю, або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Відповідно до частини 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині, та з урахуванням вимог цієї норми, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо скасування оскаржувального акту. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення. Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - 

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково. 
Визнати незаконним наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. №4». 
В іншій частині позовних вимог - відмовити. 
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. покласти на користь позивача. 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви* про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. 
Головуючий Суддя В.І. Келеберда 
Судді Я.І. Добрянська 
В.М. Кочан 
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -20.06.2008р 

Так что каждый имеет право отключатся от системы отопления и решение наших властей не совсем законно!

Материал с сайта consumer.com.ua